про старi подушки

**Розріж мою кімнату,
розпори їй живіт,
дістань звідти кишки дивана і м’яких крісел,
випусти з подушок повітря, випусти назовні
вільні пір’їни,
це душі тих,
за ким на цих подушках плакали,
їх зашили в ув’язненні,
і час дихати ніяк не приходив,
але пішов густий безперервний дощ,
він спочатку змішався
з сіллю сліз
тих страшних подушок темного кольору,
пізніше вимив їх звідти,
і лише на самому дні сіль в’їлася в пам’ять невідмивно,
ось, думаю,
прийшов час
добре випрати
ці стародавні тканини,
вибілити їх,
розмалювати світлими кольорами,
подарувати сонцю
на перевиховання,
а самій забути про них геть,
миленький мій,
поїдемо вибирати
новий затишок у нашу вітальню,
старий зовсім втратив дух,
і він подарований тим,
кому потрібніший
чистим і світлим,
я впевнена, хтось зуміє розшити
його в майбутньому гарними візерунками ,
адже саме час,
весна закінчилась,
настає нова ера,
ти ж теж чуєш осінню прохолоду,
як і я?!

19.46
31.05.2020**
переклад на українську