Так забагато пристрасті в її віршах,
Слова барвінки ароматні, кольорові.
Однак, вночі чорнила-кажани зривають дах,
Жадають несамовиті крові.
Та спрага від кохання, їй бракує слів,
Подейкують, всі зорі надто норовливі,
П'янкі серця, що відчувають спів,
Метелики лиш все життя щасливі.
В його віршах суцвіття хризантем,
І, блискавок вогонь йому стожари,
З кажанами летить він від дилем,
Несамовиті пише мемуари.
Він в задзеркалля стільки раз пірнав,
Щоб вщухли почуття шалені, буревії.
Кохання - вирій із вершин, канав,
Подейкують, продажні лиш повії.
Занадто схожі, двоє - близнюки,
Сплітаються дороги у бажання...
Букет троянд і поцілунок залюбки!
Амур обожнює лиш неземне кохання.
Амур обожню кохання
© Copyright: Алексей Олекс, 2025
Свидетельство о публикации №125061406046
Свидетельство о публикации №125061406046
Рецензии