Він знає мову янголів небесних –
То що такому зрада, що обман?
А ось мої в гіркій зажурі весни,
І їх не розглядіти крізь туман.
Густий туман – ні райдуги, ні сонця…
А я живу – неначе по той бік.
І навіть клен не стука у віконце –
Либонь, до холоду, терплячий, звик.
Він знає мову янголів – щасливий!
Навчи мене. Я зможу жити знов!
І хлинуть як спасіння теплі зливи,
І – Боже мій! – повернеться любов.
Та все дарма. Бо вже не розумію,
Журба чи радість впала на поріг…
І мови янголів я слухати не смію.
…Мовчи. Згадай,
як він тебе
беріг.
* Картина Петра Левченка.
Мовчи. Згадай...
© Copyright: Нелли Топская, 2025
Свидетельство о публикации №125061300328
Свидетельство о публикации №125061300328
Рецензии