Цокають ходики

Нотами дощику цокають ходики,
Маятник ходить туди і сюди,
В безвість секунди летять, як соколики,
Падають в Лету, як спілі плоди.

Миті за митями, роки за роками
Вічність ховає у мареві снів,
В небі високому, десь поміж зорями
Їх зустрічає небесний архів.

Чітко лунають у тиші миттєвості,
Крапля за краплею плине життя.
Що йому сниться в далекій безмежності,
Що обіцяє пусте небуття?

Маятник падає, вгору здіймається,
Так, ніби хоче чогось досягти.
Цокають миті… А час намагається
В озері Вічності спокій знайти…


Рецензии
ТИКАЮТ ХОДИКИ

Нотами дождика тикают ходики,
Маятник бодро – туда и сюда.
И отлетают секунды-соколики...
В Лету, в забвенье, ныряют года…

Лето и осень – поющими струнами,
Звуки аккордов – зима и весна.
Капли за каплями – жизнь между струйками,
Вечности зеркало в мареве сна…

Что же мне видится? Дали знакомые,
Хата родителей, лица друзей.
Звёзды сложились в судьбе аксиомою,
Все теоремы убрали в музей…

Маятник движется, маятник мается,
Дождика ноты зажаты в горсти.
Так вот, и время моё всё старается
В омуте Вечности смысл обрести.
16.06. 2025

Елена Куприянова 3   16.06.2025 15:45     Заявить о нарушении
Спасибо, Лена. Замечательный перевод. Я в восторге.

Галина Чехута   17.06.2025 07:26   Заявить о нарушении
Всё взаимно, как любит поговаривать мой друг Алексей...

Елена Куприянова 3   17.06.2025 11:53   Заявить о нарушении