Зірки у небі, ніби вартові,
Невтомні міжпланетні трудівниці
Дбайливо зберігають таємниці
І знають наші точки больові.
Буває, що душа вчуває щем,
А внутрішня любов кудись зникає,
З глибин душі така журба зринає,
Що хочется сховатись під плащем.
В ту мить милують сяєвом зірки
І обіймають трепітним мигтінням.
Охоплена хвилюючим видінням,
Душа вже не лякається пітьми.
Вселяє оптимізм зірковий світ,
Відтінки меланхолії зникають.
Зірки мигтінням Вічності втішають
З далеких і невидимих орбіт…
Зiрковий свiт
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125061207037
Свидетельство о публикации №125061207037
Рецензии