О, Бо;же мій, о, Бо;же мій, о, Бо;же,
я тінь твоя, розп'ята без вини,
і олив'яне небо, наче ложе,
тверде; мені.
Пересіклися в серці дві потреби,
як два шляхи, що випали мені.
Одна дорога через біль до тебе,
а інша — ні.
У чорну землю падає насіння
і випікає пічка білий хліб.
І більш немає час для воскресіння
щасливих діб.
Я ліс знайшов, я розчинився в лісі,
як той ясний і несумісний світ,
що видається оку в закуліссі
у ніч сюї;т.
На чужині, у безвісті неволі,
лише свобода манить, як магніт,
і убиває втікача пово;лі
колючий дріт.
Врятуй себе, врятуй мене, мій Бо;же,
з тобою може вижити і тінь.
І дим спаде, і розіллється, може,
по небу синь.
про закулiсся
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125061202479
Свидетельство о публикации №125061202479
Рецензии