нарезка

нарізка

Занурююсь в нестерпну тишу
і промені дроблю на риски
у стрічці, де про смерті пишуть
і смайлики роняють слізки.

Не ловиться в небесний бредень
ніч, розкадрована на зблиски,
від зашморгу останніх зведень
перепад кров'яного тиску.

Тьми фрагментована нарізка,
надривний крик — обсценний покруч.
Розрив — далеко, ближче, близько,
здригання яву — зовсім поруч.

І може десь о пів на шосту
затихнуть спазми і судоми,
де височить кістлявий остов
напівзруйнованого дому.

Де ранок ляканим підранком
в серпанку губиться безслідно,
а в дихавці стирчить уламком
війна, як тіло чужорідне.

Та час згорає на вугілля,
а світло — поводир усьому,
і перетворює безсилля
на міць — терпіння хромосома.

На скло знеможене світання
наклеєне липучим скотчем,
і знає лиш одне кохання,
як крапля віри камінь точить.


Рецензии