Була страшніше смерти
коротка літня ніч.
Вона жадала стерти
обійми з наших пліч
і залягти між нами
на все життя уздовж,
як плащаниця драми,
а не весільних лож.
До ранку, о четвертій,
ніч осмутила світ -
аби на вік простерти
на захід дикий схід.
Що посполиту радість,
то жах степовику.
Орди сутямка - стадність
і згуба нашвидку.
Спустошити повіти -
жадоба сарани.
Як силяться злетіти
несхоплені млини.
Так вільно, без оточень
вода із гір струмить.
Короткі літні ночі -
люби нетлінна мить.
про сад
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125061006863
Свидетельство о публикации №125061006863
Рецензии