Світлана Пузіна
А в нас перегоріння.
Та дихати немає сил.
Йшли в паралель терпіння,
у залишку злітає пил.
Від спеки, душить літо.
Дощ осад на душі змивав,
сліпий, бо сумовитий,
без громовицених запал.
Не розстібне нам одяг
зірвавшись вітер, схопить вдих.
Надій у хмарах потяг
кохання зберегти не зміг.
В проміннях ми згоріли
любові, де ковток гіркий
став без єднання цілей.
Час закарбований, пустий.
02.06.2025
А в нас перегорiння
© Copyright: Светлана Пузина, 2025
Свидетельство о публикации №125061000398
Свидетельство о публикации №125061000398
Рецензии