***

Місто спить із своїми розрадами
Вечір ,не тривожить небо порадами
Ніжно ,плесо рожевими рутами,
Обіймає за плечі немов путами

Далечінь літом теплим дихає
Небо горлицю до себе все кликало
Не озвалась ,бо пізньою зіркою
Танцювати з вітрами намірилась

Не заплеще крильми ,наче віхола
Все одно не зважає, бо ніколи
Тиху мову заводить ледь стримано
Бо сумує за нивами милими…


Рецензии