Їх тисячі – тих діточок,
що вже без батька,
Є тільки фото,
та на цвинтарі плита,
Можливо, посмішка
лишилася на згадку,
Чи теплі руки та
зворушливі слова.
Удары боли на войне –
ножом по сердцу,
Где когти дьявола
дерут на части мозг…
А в лужах крови
человеческие жертвы,
Да сверху падают
дожди горючих слёз.
Життя людини
неповторне і безцінне,
Війна ламає крила душ,
як сірники…
Коли війна, тоді
ніхто не дише вільно,
А шлях до миру…
він на відстані руки.
Вновь россыпь звёзд
увидишь ты над головою,
Родной язык прорвётся
в тёплые слова…
Он будет бить
водою чистой, ключевою,
Ведь мира жаждет
наше тело и душа.
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2025
Свидетельство о публикации №125060807745
Свидетельство о публикации №125060807745
Рецензии