Ідуть новини та такі сумні,
Пронизуючи душу, наче протяг.
Жахливо й тужно, мовби в небутті,
Не зігріває навіть теплий одяг.
Здається, що завмерли почуття,
Вже до кінця доходять віра, воля!
Не віриться у світле майбуття,
Назавжди зламана війною доля.
Нема підтримки, всюди пустота,
Нема руки, що витягне з безодні.
В душі – тяжка утома й гіркота,
І ночі всі тривожні і безсонні.
Можливо, десь надія ще живе,
В туманній невідомій далечіні.
Та чи її це лихо омине?
Ідуть усі накази з божевільні…
У душi протяг
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125060807402
Свидетельство о публикации №125060807402
Рецензии