А літо таке дивовижне,
Приходить зненацька завжди.
Уранці раптово як блисне,
Відправить подалі хмарки.
А потім теплом спокушає,
Біжить по траві, як дитя,
Промінням ясним обіймає,
Жагуче цілує в уста.
Пустуючи, вії лоскоче,
Обличчя погладить і жде,
Щось тихо на вухо шепоче…
Потішне таке і смішне.
Замориться трохи під вечір,
Стрибне на коліна і снить
Або ж забереться на плечі,
Як котик маленький, мурчить…
І хочеться літо обняти,
Голубити сонне чоло,
Дивитись на нього й мовчати,
Забувши всі біди і зло…
Лiто дивовижне
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125060807377
Свидетельство о публикации №125060807377
Рецензии