Забуду на мить, на день, на світанок,
і знов закохано в осені дими
І все незвідане, і все так неждано.
I осінь стелить килими,
барвисте листя на згадку.
Забуду на день, забуду на мить,
I знову стою в тім парку
без каплі гріха, без каплі вини.
Заколисую тугу, відгоню журбу.
Намиста червоні вплітаю в світанки.
Забуду на мить,і до тебе знов йду,
по стежці як ниточка тонкій.
забуду на мить
© Copyright: Галина Би-Локур, 2025
Свидетельство о публикации №125060806976
Свидетельство о публикации №125060806976
Рецензии