Так затишно…
думки приземлені.
Шліфує день, послушні грані,
все нове, нове і давнє…
І те що мариться в далині.
Дощитиме, сказав…
Сказав відвівши погляд…
А думка поверталась назад…
така вже спіткала доля.
Терпке терпіння,
Гіркий мед.
Журба, спокута і надхнення…
А вечір грав і рожевів
І грів тебе в моїх долонях.
І тоненькі пальці твоїх рук,
І стурбовані блакитні очі,
душі торкнулись потаємних струн
І віддати ніжність цю мені сьогодні хочуть.
Дощитиме сказав..
Сказав…
Шліфує день послушні грані,
і не повернути все назад.
Живемо тут, тепер, сьогодні
вчора, сьогодн, завтра
© Copyright: Галина Би-Локур, 2025
Свидетельство о публикации №125060806701
Свидетельство о публикации №125060806701
Рецензии