Кто подаст стакан воды

   
     ХТО БУДЕ ГОДУВАТИ?!

Дивився  я у карі її очі
На чорні брови поглядав
На червоні теплі губи,
Як би міг, відразу б
               поцілував.

Дівчина стояла біля батька
Пильно її він охороняв,
Щоб не полетіла його пташка
Далеко-далеко від села.

А їй хотілось дуже волі!
Побачити, як живуть в містах,
По знайомитись з хорошим хлопцем
І жити  з ним, хоч у лісах...

Але, тато тримав її за руку,
Казав, що у селі хтось повинен жить,
Огородину ростити в полі,
У Бога дощика просить.

З батьками комусь потрібно жити,
Щоб хоть стакан води подав.
Бо, як стануть неспрможні,
Хто їх буцде годувать?!

Онуків хочеться побачить,
А будеш ти далеко десь від нас...
Ми можем враз померти
Трапиться не сьгодні -
                у всякий час...

Пригорнулась дівчина до батька
З її очей сльози поткли.
Сказала: буде жити у селі,
До того часу, доки жити, будете ви.

Дивився я у карі її очі
На чорні брови поглядав
На червоні теплі губи,
Як би міг, відразу б поцілував.

На цій дівчині, я оженився,
Багато років з батьками живемо.
Онуків  гарних народили
Тепер самі, від них  ждемо...
07.05.2025