решта вiд Iскандера

билингва 2025


***
у розірване вікно
однокрилий ангел спостерігає
закусивши обгорілу штору точно вудила
як діти ховають ляльки в городі
поруч із петрушкою, цибулею, тюльпанами,
могилами тата й мами. 
вони вже наполовину в сирій землі.
земляні кентаври, 
напівчерви, напівкроти. 
лежать на спині, краплі поту затікають їм у вуха як мухи. 
морські зірочки на березі війни.

чорні бурульки крові
на кшталт смородинового желе. 
відчуття нереальності накочує хвилями -
це наркоз
який добросердечні безсердечні ангели
колють тобі через очі в мозок

***
моя душа
море заховане в річ.мішок як черепашка

зрізає стамескою з неба
кучеряві шари птахів і співу
парочка закоханих біля мосту
обіймаються як дзюдоїсти
засунувши руки в рукави кімоно
чому тепер це рідкість? 

віконниці скриплять як щелепи
сплячого хлібороба 
містечко мерехтить і світиться 
наче недопалок сигарети
яким граються щури в темряві
кидай жити - кинув же курити
пафос темна літня ніч
і я витікаю крізь відчинене вікно 
килим на стіні як гігантський гекон з візерунком 

нездійснене повзе за мною   
триголова жінка і кожне обличчя
це палець
окрема гігантська кисть руки
повзе за мною 
але там під концентричною маскою як у фехтувальника
ховається обличчя
моєї коханої
яку я не зустрів
дочки з якою розминувся в палацах ДНК 
мами яку обіймав
під навколоплідною водою 
обличчя перетворюються на пальці
творця
вони живі
скульптор багаторукий як Шива
шизо не
френії

осколок вломився в плоть як носоріг
у хащі з бамбукових фіранок
у замет із зошитових сніжинок 
він стоїть посеред мертвих беріз як провідник
серед стада зомбі-жирафів
знекровлених
обгорілих
тіло з видавленими очима
розшнуроване обличчя як кросівок.
це ******* диявол як озлоблений чебурашка
шукає друзів   
воронка розміром з котлован дві мертві ворони
решта від Іскандера


***
в разорванное окно
однокрылый ангел наблюдает
закусив обгоревшую штору точно удила
как дети хоронят куклы в огороде
рядом с петрушкой, луком, тюльпанами,
могилами папы и мамы. 
они уже наполовину в сырой земле.
земляные кентавры, 
получерви, полукроты. 
лежат на спине,  капли пота затекают им в уши как мухи. 
морские звездочки на берегу войны.
черные сосульки крови
вроде смородинового желе. 
чувство нереальности накатывает волнами -
это наркоз
который добросердечные бессердечные ангелы
колют тебе через глаза в мозг



***
моя душа
море спрятанное в вещь.мешок как ракушка

срезает стамеской с неба
завивающиеся слои птиц и пения
парочка влюбленных возле моста
обнимаются как дзюдоисты
засунув руки в рукава кимоно
почему теперь это редкость? 

ставни скрипят как челюсти
спящего хлебороба 
городок мерцает и светится 
точно окурок сигареты
которым играются крысы во тьме
бросай жить - бросил же курить
пафос  темная летняя ночь
и я вытекаю сквозь распахнутое окно 
ковер на стене как гигантский гекон  с узором 

несбывшееся ползет за мной   
трехголовая женщина и каждое лицо
это палец
отдельная гигантская кисть руки
ползет за мной 
но там под концентрической маской как у фехтовальщика
прячется лицо
моей любимой
которую я не встретил
дочери с которой разминулся в дворцах ДНК 
мамы которую обнимал
под околоплодной водой 
лица превращаются в пальцы
творца
они живые
скульптор  многорукий как Шива
шизо не
френии

осколок вломился в плоть как носорог
в чащу из бамбуковых занавесок
в сугроб  из тетрадных  снежинок 
он стоит посреди мертвых берез как проводник
среди стада зомби-жирафов
обескровленных
обгоревших
тело с выдавленными глазами
расшнурованное лицо как кроссовок.
это ********* дьявол как озлобленный чебурашка
ищет друзей   
воронка размером с котлован две мертвые вороны
сдача от Искандера