The Prodigal Son
З нею буцім ти заодно.
На чорта любов, на чорта,
як закуті ми в бервено.
Рай з небес опустився в льох.
Розділяє світ небосхил.
Вище облака тільки бог,
Вище господа тільки сни.
Вже немає майна застав -
перепродані Крим і Рим.
Їм напохваті облак став,
як безрукому шал обійм.
На запаснім скучає vlak -
Із колишніх лише самум,
втім не може ніяк-ніяк
поступитись самотніх тум.
Зазирни, прошу, зазирни
за межу надій, за вір;я.
Тут немає покут вини,
тут пливу, наче облак, я.
Світлина: The Prodigal Son, 1920. Anto Carte (Belgian, 1886 - 1954);
Свидетельство о публикации №125060602625