The Prodigal Son
з нею бу;цім ти заодно;.
На чорта; любо;в, на чорта;,
як заку;ті ми в бервено;.
Рай з небе;с опусти;вся в льох.
Розділя;є світ небосхи;л.
Ви;ще о;блака ті;льки Бог,
ви;ще Го;спода ті;льки сни.
Вже немає майна; заста;в —
пере;продані Крим і Рим.
Їм напохва;ті о;блак став,
як безру;кому шал обі;йм.
На запа;снім скуча;є vlak —
із коли;шніх лише; саму;м,
втім, не може нія;к-нія;к
поступи;тись само;тніх тум.
Зазирни;, прошу;, зазирни;
за межу; наді;й, за ві;р'я.
Тут немає поку;т вини;,
тут пливу;, на;че о;блак, я.
Світлина: The Prodigal Son, 1920. Anto Carte (Belgian, 1886 - 1954);
Свидетельство о публикации №125060602625