мама кота Шредингера

билингва 2025




***
місячне світло сочиться крізь жалюзі,
віялове море між небом і безоднею 
стирчить зеленими спицями в зернистому гіпсу, снігу,
і важка як ртуть тиша,
левітуючі димлячі острови,
пливуть мертві містечка, повні привидів
дітей, корів, кішок, собак і гусей.   
мій текст не допоможе тобі.
ти чуєш як перевертається від безсоння
у чорному холодному ліжку
привид мешканки Помпеїв,
Бахмута, Вовчанська, Маріуполя.
не може потрапити в гарячу порожнечу
за формою свого тіла, 
відбиток діви Марії, що впала в замети з даху гаража.
перевірити на фертильність, навіщо?
занадто доросла,
щоб перестати вірити в диво,
занадто маленька,
щоб перестати вірити в Нього, 
занадто мертва,
щоб розповісти тобі свою історію.

мама кота Шредінгера
зустрічає в кімнаті Бога 
і Він або гладить кішку,
або вони обидва мертві,
або обидва анти-існують або.

білий пластиковий стілець перевернутий
ніби молочний зуб у кривавій плямі, 
вона й не зрозуміла як встала і пішла 
по жидкій землі.
у неї родимка на щоці у формі маленької Італії, 
шрам-опік від карамелі з дитинства, 
вона виймає навушники з вух,
вуха з голови,
виринає на поверхню реальності,
з декоративної акваріумної глибини.
цистерна з соляркою, музикою,
баняк із золотою рибкою
і запраними дитячими шкарпетками. 
я вмираю.
я померла.
від голоду і холоду як дрізд у лісі,
де дерева зроблені з пластику, дроту і фольги.
мені потрібне тільки життя.
мені потрібна Україна.




***
лунный свет сочится сквозь жалюзи,
веерное море между небом и бездной 
торчит зелеными спицами в зернистом гипсу, снегу,
и тяжелая как ртуть тишина,
левитирующие дымящиеся острова,
плывут мертвые городки, полные призраков
детей, коров, кошек, собак и гусей. 
мой текст не поможет тебе.
ты слышишь как ворочается от бессонницы
в черной холодной постели
призрак жительницы Помпеев,
Бахмута, Волчанска, Мариуполя.
не может попасть в горячую пустоту
по форме своего тела, 
отпечаток рухнувшей в сугробы с крыши гаража
девы Марии.
проверить на фертильность, зачем?
слишком взрослая,
чтобы перестать верить в чудо,
слишком маленькая,
чтобы перестать верить в Него, 
слишком мертвая,
чтобы рассказать тебе свою историю.

мама кота Шредингера
встречает в комнате Бога 
и Он или гладит кошку,
или они оба мертвы,
или оба анти-существуют или.

белый пластиковый стул перевернут
будто молочный зуб  в кровавом пятне, 
она и не поняла как встала и пошла 
по жидкой земле.
у нее родинка на щеке в форме маленькой Италии, 
шрам ожог от карамели из детства, 
она вынимает наушники из ушей,
уши из головы,
выныривает на поверхность реальности,
из  декоративной аквариумной глубины, 
цистерна с соляркой, музыкой,
лохань с золотой рыбкой
и застиранными детскими носочками. 
я умираю.
я умерла.
от голода и холода как дрозд в лесу
где деревья сделаны из пластика, проволоки и фольги.
мне нужна только жизнь.
мне нужна Украина.