Над річкою росте верба плакуча
Опустивши до води віття журливо.
Чому задумалась, що ти згадала?
Тільки не плач, це для мене журливо.
Згадай краще як під віттям зустрічала
юних дівчат у віночках мов Мавок.
А юнаки біля них в’юнком увивались
І на їхню безмежну любов сподівались.
Та бачила ти багато і печалі
І сліз які проливали кохані.
Тож краще щоб вони цього не зазнавали
Мабуть за це тебе плакучою назвали.
31.05.2025
Над ричкою росте верба плакуча
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2025
Свидетельство о публикации №125060302480
Свидетельство о публикации №125060302480
Рецензии