Менестрелiя любовi

          МЕНЕСТРЕЛІЯ ЛЮБОВІ

Коли тебе спитаю, в чім любові суть,
Того вогню, що в серці палахкоче,
І чи вона – як квіти, що все ж відцвітуть,
А поцілунків жар – лиш зілля привороче?

Ні, не повірю я, що час як злодій чи облога
Вкраде, зламає клятви, дані вірним словом,
Бо справжня пристрасть – то монарх від Бога,
Що творе світ, а не його кайданиться оковом.

Любов – зоря горішня, що веде крізь ночі
Загублених у бурі двох мандрівників
Крізь океан буття шляхами, що пророчі,
І сяє майбуттям нетлінних почуттів.

Але як тінь зникає й юність промайне –
На лику зморшками рілля і у снігу вже скроні,
Кохання ж істинне – не вмре і не мине,
Не вигорить крізь час в палаючім полоні.

Тому нехай ніхто не скаже: не існує – ні,
Що пристрасть – вигадка, любов – солодкий сон,
Бо доки є життя й світанки родять дні,
Кохання пануватиме довічно, люди – його трон.

                Павло Гай-Нижник
                25 травня 2025 р.