Скрипка плакала Пер. Р. Батищева

Хміль травневих бурхливих снів,
Що до раю звичайно  вів...
Але плакала скрипка глузливо,
Щоб не вірити в сонне те диво...

Галасливо постукував дощ.
Наче кликав прочан із прощ...
Пролітала замріяна гадка
І хотілось почать все спочатку...

Не було неспокутих гріхів
І удаваних грізних страхів...
В рідне тіло цвяхів не вбивали,
Дах не їхав співзвучним обвалом...

Скрипка ж плакала тихо від цноти -
Були болем просякнуті ноти...

                Перевод - Риммы Батищевой


Хмель весенних бурливых снов,
Тот, что к раю стремился вновь…
Только пела скрипка лукаво:
В сны не верила ты бы, право!

Громыхал дробно дождь окрест,
Ходоков из молельных мест
Будто звал – я о том смекала.
Всё хотелось начать сначала…

Не бывало грехов, как нет,
Прежних страхов пропал и след.
В это тело гвоздей не вбивали,
И не ехала крыша обвалом…

Скрипка плакала в тяжкой юдоли –
Были звуки наполнены болью…