Врятуй мій світ від вигадок у римах,
що геть безкарно душу розрива
весною, відображеною в зимах
думок, давно загублених в словах.
Врятуй мій світ від стриманості серця,
якому знову мало білих хвиль,
що сходяться із чорним сумом в герці
за заповитий радощами біль.
Врятуй мій світ від вічності як миті,
і, врятувавши, ніжно обійми,
щоб наші душі, світлом оповиті,
у решті решт нас вивели з пітьми.
Прохання
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125053104553
Свидетельство о публикации №125053104553
Рецензии