Ну що, моя Весна!
Твоя доба скінчилась!
Була ти непроста,
Тривогами сочилась…
Я бачила, як ти
Старалась дати щастя,
Спасти від гіркоти,
Коли бомбили зрання…
У пам’яті моїй
Залишила ти квіти,
Ще й іскорку надій,
Що буду в мирі жити.
Зорить* небесна твердь,
Чарує цвітом мирти…
О, Весно, люті смерч
Не зміг тебе згубити!..
Я вірю, усміх твій
Зарадить в час розлуки,
А зов орлиних мрій
Зігріє в мить розпуки!..
Пронизує єство
Пекуча ностальгія,
Та пише вже тепло
Магічну казку літа…
*Зоріти – сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити.
Моя Весна
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125053007727
Свидетельство о публикации №125053007727
Рецензии