Далеко, далеко, за горами, полем
Є місце тривожного серця мого.
Пригадую степ з невтихаючим болем,
Як жаль, що уже не побачу його…
Дорогу в те місце я знаю без мапи,
Знайти його зможу і вдень, і вночі.
Та тільки путі всі закрили сатрапи,
Лунають там залпи і чути плачі…
В далекому краї душа залишила
Маленьку частинку самої себе,
Якби ж я могла, я б війну зупинила,
Та мрія моя, як туман, розтає…
Ночами я чую, як манять дороги,
Якими ходила у ріднім краю.
Постійно в душі – почування знемоги,
Здається, ще трохи – і я упаду.
Щоночі цей зов! В сум’ятті прокидаюсь!
Де дім мого серця? Де спокій душі?..
Запитую Бога, чи я дочекаюсь,
Чи так і залишусь у вічній журбі?..
Мiсце мого серця
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125053007655
Свидетельство о публикации №125053007655
Рецензии