про полювання на самоту
Водограй замерзає зовні.
Із розірваних пуповин
витікають краплини кровні.
Наче мучениця з хреста,
відчуваю жаду; начала.
Випливає, що самота
трохи ліпша, ніж з ким попало.
Не соромить нутро тавро;.
По обіту не хочу — мушу —
на нікчемне оце ребро
обміняти безцінну душу.
Як на мене, вода свята
не святіша берези соку.
Так виходить, що самота —
це більмо на господнє око.
Свидетельство о публикации №125052907382