Правда гірчить смаком полину.
Плине ця мить струмом та стрімом.
Лине віршем, тягнеться маршем,
Миє дощем Схрони Акаші.
А я пишу Богу на небо -
Чуєш цей шум в серці у себе,
Бачиш списи Своїх приречень -
Це голоси у порожнечі.
Ми не раби, діти Твої ми!
Не розлюби наші обійми.
Ми ще живі, ще не примари,
Ми больові точки Сансари.
Поки спимо, ліпимось з глини.
Ми ще вчимо мову людини.
То не карай нас так суворо,
Краще сховай під омофором
В інші світи, де алілуя.
Знаю, що ТИ риму диктуєш.
Віршуєш сни, шнуруєш берці,
Щоб по весні чути це серце.
Олена Жажкова.
29.05.2025.
А я пишу Богу на небо
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125052904502
Свидетельство о публикации №125052904502
Рецензии