Солнце и небо любви. Венок сонетов-романсов. Укр

СОНЦЕ І НЕБО ЛЮБОВІ Й КОХАННЯ (вінок англійських (шекспірівських) сонетів-романсів-дуетів) (украинский, Ukrainian)


Лев Гелімсон (геліосон, геліумсон – син сонця)
Літературно-художній псевдонім Лео Гімельзон (Leo Himmelsohn; Himmelsohn – син неба німецькою мовою)


1

Він:
Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!
Дитинство, подивись на пристрасті батьків!
Спадково восени жадайте рідні весни!
Кохання у людей – парафія богів.

Вона:
Пірнайте в глибину, злітаючи у хмари!
Нарощуйте дари – нестримні почуття!
Їм розмах дав Шекспір. І чари їх не марні.
Із ними мчуся я в казковості буття.

Він:
У малюків у грі – дружини, чоловіки,
що назви ці внесе як звички у життя, –
сімейності маяк і розуміння віхи.
Зростають ролі ці в дитячі почуття.

Вона:
О пристрасті вогонь! Дозрієш, – він тріщить.
Кохання є закон, взірець, що так блищить!


2

Він:
Кохання є закон, взірець, що так блищить!
Художньо виростай поезією в прозі
і дух боготвори, щоб добрий слід лишить!
Дитинству снів і мрій даруйте свіжість, роси!

Вона:
Душевність, усміхнись магнітам таємниць,
роби частішим пульс, бо радість – лікування;
нарощуй почуттям всю хвилювання міць!
Освіти наш маяк, спрямовуй виховання!

Він:
Щасливі очі, ви – мої путівники!
Так небу сяйв зірок високому повірте!
На крилах голосів літайте ви, думки,
прозорістю півслів пронизуйте повітря!

Вона:
Багаття почуттів – захоплення небесні.
Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.


3

Він:
Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.
Таємно відчувай і отроцтва свій знак!
Вривайтеся, вітри, в життя, якщо чудесні!
Світ зваблювань моїх, збувайся, мрія, в снах!

Вона:
Примірюйте собі близькі книжкові долі,
чаклунством побажань хвилюйте чарів шар,
малюйте почуттів картини ви доволі
палітрою надій на дорогий вам дар!

Він:
Уявлення нехай розпалюється часом!
Захоче і воно до відпочинку йти:
обвалення пожеж вщент виключене щастям.
Душевність, надсилай Творцеві вдячність ти!

Вона:
Духовний альпінізм висоти справ звершить.
О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!


4

Він:
О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!
Вживайся в чудеса, о світлий світ юнацтва!
Солодкий ти порив, тобі знайомий зліт;
так волю розвивай і духом не згинайся!

Вона:
О юнаки, ніяк не обійтись без вас,
цінителі краси і тонкощів жіночих!
Так обирайте нас життям! Знайомства вальс!
А ми відповімо блаженством дні і ночі.

Він:
Дівчата милі, в вас – буття, життя, нектар,
і губи-пелюстки, і сльози щастя – роси,
троянд наочний спів, шарм рідних чарів, дар
поезії души над горизонтом прози!

Вона:
Кохання, вік щодня розпочинайся знову!
Замінюй, почуття, і осінь ти весною!


5

Він:
Замінюй, почуття, і осінь ти весною –
відродженням кохань, природи всіх новин,
що раді зацвісти і потрясти основи!
Всім серцем ти, душа, гармонію лови!

Вона:
О, казкою життя будь, пристрасть, молодою
і незабутньою на запах і на смак,
зеленою в дебют, а в зрілість золотою,
якою до глибин я захоплюся в снах!

Він:
Здоров'я камертон – дар співів мелодійних.
До бачення крізь час, здоровий глузд, прийди
чудових грою сил веселих молодіжних!
О настрій, радість ти і щастя породи!

Вона:
А любляче тепло – духовний моноліт.
О літня спека, ти топи зимовий лід!


6

Він:
О літня спека, ти топи зимовий лід
і почуттям, якщо стосунки він морозить,
і пристрасті вогонь розпалюй в нас як слід,
спроможність розвивай за щастя поборотись!

Вона:
Мистецтвом надихнись, о спілкування міць,
собою бережи взаєморозуміння,
освоюй чуйність всіх глибинних таємниць,
корисне рідним все висловлюй неодмінно!

Він:
Ти чарівним думкам, о диво, ворожи
взаємність, заповіт взаємодій, невинність!
Підтримуваний друг тобою дорожить.
Премудрості повір надією, наївність!

Вона:
Розумна міра, дай ти вірність нам і слову!
І свіжості цвісти завзято новизною!


7

Він:
І свіжості цвісти завзято новизною!
А рідну ти сім'ю як долю створюй сам,
де є врожай дітей на милій ниві знову;
їх вихованням ти гори, друг чудесам!

Вона:
Ідилія сім'ї, приваблюй всіх красою!
Улюблений магніт – домашній наш камін –
самотності з'єднав – на подорож росою –
на диво маяком; вогонь в очах дав він!

Він:
Генеалогія, будь заповітним током!
Клітиночку свою прийми, суспільство, в дар!
Наділимо її нарощуваним толком,
щоб рушити вперед, де мрією нектар!

Вона:
О, зіркою, життя, злети в здоровий вид,
щоб роздобути нам – на радість – щастя світ!


8

Він:
Щоб роздобути нам – на радість – щастя світ,
із серцем ти, душа, літаєш небесами
і втілюєш в життя їх славний заповіт!
Священнодійство, ми про німби написали!

Вона:
До чарів треба нам нащадків долучить,
бо ними ми свого життя подовжим повість.
Мета це Божества: створило нас і вчить.
Долаємо свою окрему тимчасовість.

Він:
Всіх естафет часів судилась вічність нам.
Збагатимо її вагомо внеском гідним!
Добра й любові шлях – дарунок мріям, снам.
Мажорний заклик – лад – хай буде непохитним!

Вона:
Надія, віра, ви майбутнє бережіть нам!
О ранок, осявай ти вечір ворожінням!


9

Він:
О ранок, осявай ти вечір ворожінням,
премудрістю чаруй, їй зрілість пригорни,
світи для мрій твори спорудженням рушійним!
О настрій, позитив цілющий притягни!

Вона:
О середовище бажань розвити пристрасть,
гармонія єднань і досвіду, і сил!
Мажор переживань, за благо справ берись ти,
щоб зліт всього життя мінори потіснив!

Він:
Близьких і рідних душ залучення нам вдасться –
прихильників своїх духовності багатств.
Лад успіхів і вдач із нами привітався.
На крилах піднесе заслужено Пегас.

Вона:
На усмішки удач надії не втрачай, –
чарівно окриляй, чаклунством зустрічай!


10

Він:
Чарівно окриляй, чаклунством зустрічай
буття і прибуття чудових друзів милих,
даруй їм новизну, тепло души вручай,
пізнання й почуття, щоб тільки не втомили!

Вона:
Захоплення моє, любов мою плекай,
надію надихай, і віру ти виковуй,
і розвивай мій смак, ясним будь, не блукай;
і особистість ти і гру думок виховуй!

Він:
І друзів ти знаходь в особах книг, творінь!
Їх жвавість потоншить і відчуття, як спринтом.
Душею, серцем в світ художніх слів поринь!
Очищення, прийди дарунком неба спритним!

Вона:
Ти сила, о краса; так щиро удружи нам;
мелодіями мов малюй і муз кружінням!


11

Він:
Мелодіями мов малюй і муз кружінням,
щоб єдністю всіх дій сімейність повести;
найкращі обирай ти рішення, режими;
про успіхи усіх корисно сповісти!

Вона:
В подружжі будьте ви взаємністю потрібні:
співачка-музикант, наприклад, і поет!
Тоді творити вам пісні довічно, рідні:
досягнень, перемог щастить букет, пакет!

Він:
Кохання, пристрасть, ти окрилення отримай,
яке надав дует для спільності вершин,
що вище звички є й терпіння, нерозривний:
взаємність, удружи, сімейність бережи!

Вона:
Єднання, щастя ти твори, приймай, вручай,
всміхаючись усім так бажаним речам!


12

Він:
Всміхаючись усім так бажаним речам,
мелодія, дзвени здоров'я камертоном
і в мови славний дар окрилення втручай:
сопрано, альт, і бас, і тенор з баритоном!

Вона:
О хвилі коливань і тіла, і души,
ви настрої прийміть кохання чарівного!
Пожежі почуттів ти в серці не туши,
а ними і живи для блага керівного!

Він:
О музикальний клич небесних милих сфер
із золотом зірок далеких, колосальних!
Захоплення, вживись в Творінь Всевишніх верх,
в чаклунство чарів всіх, що мовлять голосами!

Вона:
О Всесвіту краса і сила привороту!
Божественною є природи нагорода.


13

Він:
Божественною є природи нагорода:
генеалогії як долею дала
характер естафет, творінь, одвічність роду –
і нескінченності наявність довела.

Вона:
Ми – ланцюга ланки. За нами – наші діти
і діти тих дітей онуками для нас.
Життя продовжать нас. Куди прозріння діти?
Обмеження нема. Безмірна далина.

Він:
А наші нас батьки, бо рідні, народили.
Нарощувати всім ланцюг – ряд поколінь.
Обов'язок був наш, і ми нагородили
своїх дітей життям. З нащадками ти плинь!

Вона:
Продовжити себе, о небо, дай нагоду:
сини і дочки нам спадково й для народу!


14

Він:
Сини і дочки нам спадково й для народу,
народжуйтеся ви наслідувать батьків
і подолать межу, продовжить вічність роду,
нагадуючи цим можливості богів!

Вона:
Ти, необмеженість, що понад довгожительств,
генеалогії властива! Час – з таким.
Ціннішого нема у світі. Дорожити!
Сердечність, полюби, наспівуй щастю гімн!

Він:
Всевишній приховав музичної код коди,
де є дороговказ як Аріадни нить.
Як таємничі ті дзеркальності пригоди,
де головне нічим не можна пояснить!

Вона:
Кохання і любов, обійми, сили, весни!
Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!


15 (магістральний сонет, магістрал, мадригал)

Він:
Ромео, сонця син! Джульєтто, ти небесна!
Кохання є закон, взірець, що так блищить!
Серця – вогонь, вулкан: завжди для лави весни.
О пристрасть – сила мов! Піднімемо на щит!

Вона:
Замінюй, почуття, і осінь ти весною!
О літня спека, ти топи зимовий лід!
І свіжості цвісти завзято новизною,
щоб роздобути нам – на радість – щастя світ!

Він:
О ранок, осявай ти вечір ворожінням,
чарівно окриляй, чаклунством зустрічай,
мелодіями мов малюй і муз кружінням,
всміхаючись усім так бажаним речам!

Вона:
Божественною є природи нагорода:
сини і дочки нам спадково й для народу.