Кофе на двоих

Н.Бидненко
Кава для двох
Знов чекаю тебе я на каву,
Хоча, звісно, це привід простий…
Спокушаючи долю лукаву,
Я тобі не зізнаюсь, прости,
Як чекання виснажує душу,
Як я хочу, щоб ми – візаві:
В літню спеку, в момент кригорушу
Ми неначе одні на землі.
Пахне кава. О, як пахне кава!
Як голублять жадані слова…
На любов не буває управи:
Ніби щезла – і знову жива.
Поцілунок із присмаком кави…
І, сп’янівши від нього умить,
Шепочу: «О мій Господи правий,
Як же солодко серце щемить!»
***
Снова жду я тебя на кофе,
Да известно, что повод простой...
Искушаю судьбу я лукаво,
Я тебе не признаюсь, прости.
Как ожидание обезсиливает душу,
Как хочу я, побыть тет-а-тет:
В летний зной, в момент ледохода
Мы как буд-то одни на земле.
Пахнет кофе. О, как пахнет кофе!
Как голубят желанные фразы...
На любовь не бывает управы:
Вроде исчезла - и вновь жива.
Поцелуй с привкусом кофе...
И, опьянев от него мгновенно,
Прошепчу: "О, мой Господи праведный,
Как же сладко сердце щемит!"