одного разу

На Андріївськім у день Києва
стільки люду — нема де стать.
Зупинилася біля «Ричарда»,
бачу хлопця — козацька стать!
Руки сильні і погляд лагідний,
і червоні сап'янці, йой...
Боже, я для такого на;гідна —
під фатою, за анало;й...
A пішла на Поділ Юноною!
Призвели нас людські річки
до зупинки метро у сторону
не мою, наче «Теремки».
В протилежні нам, різні станції.
Я лишилася, він пішов.
Як захочеться — привід станеться,
лиш моя любов без умов.


Рецензии