Як хочеться полинуть у свій край
Лицем упасти на луги в долині.
Розкинуть руки і вдивлятись в даль.
Але нажаль його немає вже й в помині.
Вода зрівняла все – поля й луги.
Не будуть там орати вже плуги,
Лиш очерет росте там замість трави.
А які були багаті там луги.
Цвіли там різні квіти й трави.
І для нас не було кращої розваги
Як рвати квіти і плести вінки.
І думали , що буде так на всі віки.
Та все пішло не так як нам хотілось.
А те , що так любили десь поділось.
Лише у серці спомин той бринить,
Тому воно так часто і болить.
24.05.2025
Як хочеться полинуть у свий край
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2025
Свидетельство о публикации №125052502458
Свидетельство о публикации №125052502458
Рецензии