В.Д.
Наснився сон. В нім голі віти.
Верби? Надії. Навпаки,
по стовбуру тягли терміти
на спинах зрізані бруньки.
Сильніше спраги до свободи
лише сумління гризотня.
Займає місце аж по зводи
оця космічна порожня.
Грішу і сповідаю. Зичу
ковтка прозорої води,
а миро це митрополиче
дешевше нищого нужди.
Хоч на хресті, хоч в чистім полі
обійми правлю до землі
завширшки до лихої долі,
з вінком тим самим на чолі.
про Довбуша
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125052402930
Свидетельство о публикации №125052402930
Рецензии