Пробач…
за кожен день що був без тебе ,
За кожну ніч наповнену сльозами
За неціловані вуста, коли була в цьому потреба,
За те що душу й тіло не зігрів руками.
Пробач…
За одинокі ранки та холодне ліжко,
За всі слова не сказані невчасно.
Пробач…
не знав, що час летить невпинно швидко…
Не міг подумати, що ти була нещасна…
Пробач…
за те, що інший зараз гріє тобі руки,
Дарує квіти і гойда вночі колиску.
Пробач…
не знав, що втрачу я тебе через розлуку,
І буде плакати душа від болю вічно.
Та знай…
Навіки в серці , мов тавро, моє кохання,
І совість вже давно розп; яла мою душу.
Пробач…
.за непотрібні, запізнілі ці зізнання,
Тепер до скону мучитись без тебе мушу…
Пробач за все….
Пробач
© Copyright: Татьяна Коломиец 2, 2025
Свидетельство о публикации №125052402917
Свидетельство о публикации №125052402917
Рецензии