про згадай
яка тримала наш розма;й,
і не в вірша;х, як в заповіті,
а в пісні жайвора, згадай.
Не плач, не плач, їх не вернути —
з очей вночі пролитих сліз.
Не варті пелюстки спокути —
що відлетіло, — навідріз.
Згадай у січні брость калини,
що ти збирала голіру;ч.
І цими спогадами нині
в застигле серденько полу;ч.
Нехай заб'ється, як пере;дше,
і все загубиться дрібне,
хоч уві сні, де трохи легше,
ніж на війні, згадай мене.
Свидетельство о публикации №125052306671