Стоїть стара зажурена хатина
над ставом,там де верби край села
кущі весніють білого жасмину
в дворі,де рідна матінка жила.
Де мешкала колись старенька мати
тепер росте жалюча кропива
кущі любистку і духм'яна м'ята
обійстям ходить тиша нежива.
Усе в запУсті батьківське обійстя
лиш півників густі кущі цвітуть,
господі рідній,люди,поклонімся,
де лОзи виноград густий плетуть.
Я знову перед батьківським подвір'ям
тримаю срібний хрестик у руці,
за матінкою плачу з Білозір'ям,
течуть солоні сльози по щоці.
травень 2025
О.Чубенко-Карпусь.
Я сумую
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125052303161
Свидетельство о публикации №125052303161
Рецензии