Борис Гринченко. Землякам

ЗЕМЛЯКАМ,
которые собираются раз в году
на годовщину Шевченки
петь гимн “Ще не вмерла Україна”


Ще не вмерла Україна!
Но вы — доведёте:
Вы её, лгуны, наверно
В могилу сведёте!
Не хвалитесь, что жива, де,
Свобода со славою:
Их измена продала уж,
Убила, лукавая!
Ваши предки торговали
Людскими правами;
Их продав, вас породили
На свет сей рабами.
Не гордитесь же вы в песнях
Казаческим родом:
Вы — рабы, пусть и паны вы
Над вашим народом!
Не Украйна мать вам: дети
Другой вы сударыньки,
Подлых прадедов изменных
Поганые правнуки!
Только тот достоин счастья,
Кто бился за оное;
Вы ж давно гнилого бл*дства
Холопы покорные.
Вы ж давно не люди — трупы,
Без жизни и силы,
Ваше место — на кладби́ще,
Гробы и могилы.
Когда, сбросив трупов, станут
Живые с живыми,
“Ще не вмерла Україна!”
Петь будем отныне.
Когда сбросят прах живые,
Тогда-то, не в песне,
Не на слове, нет, — на деле
Украйна воскреснет!

1898




ЗЕМЛЯКАМ,
що збираються раз на рік
на Шевченкові роковини
співати гімн “Ще не вмерла Україна”

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Не хваліться, що жива ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава!
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Вас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви — раби, хоча й пани ви
Над своїм народом!
Україна вам не мати:
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи,
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Ями та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
“Ще не вмерла Україна!”
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих, —
Прийде та година,
Що ділами, не словами,
Оживе Вкраїна!

1898