Нiхто не знаe
Ні, не знає ніхто,
Скільки жити у світі,
Мчить життєве русло
По незримій орбіті.
Скільки сяєва дасть
Промінь щастя і мрії,
Чи життя благодать
Подарує надії?
Скільки злетів, падінь,
Скільки втіхи і горя?
Скільки буде прозрінь,
Чим порадує доля?
Знаєм ми лиш одне:
Треба людяним бути,
Мати серце палке
І цуратися смути.
Пам’ятати завжди:
Ми – любові зернина!
Ми – не паростки тьми!
Наше ймення – людина!
Наша роль на Землі –
Не убивчі мушкети!
У всесвітнім житті
Ми – лиш гості планети!
Ми повинні нести
Світло в будні реалій,
Світ земний берегти
Від жорстоких баталій!...
Свидетельство о публикации №125051807400