Миттєвості спочинку
Коли стискає душу гострий сум,
А все довкола сіре і похмуре,
Коли проймає елегійний струм,
Відчути хочу безгоміння чуйне.
Іду до лісу, де природи храм
Замріяно шепочеться у тиші,
Вбираю аромати, як бальзам,
І усмиряю жалю млисті миті.
Зелені шати свіжістю п’янять,
Полегшують думок тривожних згусток.
Бентежну душу тиші благодать
Втішає, приглушає біль і смуток.
Я знаю, не позбутися проблем,
І все-таки миттєвості спочинку
Знімають ностальгійний серця щем
Магічними флюїдами затишку.
Миттeвостi спочинку
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125051807385
Свидетельство о публикации №125051807385
Рецензии