Грiх

Моїм невпевненим рядкам
завжди чогось не вистачає.
То синіх гір, то небокраю,
то битв з собою сам на сам…

То фраз дотепних, то весни,
то миті щастя, то надії
на те, що виплекані мрії
врятують світ від сатани…

То безумовності кохання,
то зла, що створено добром,
то непотрібних людям ком,
то розмаїття сподівання…

Все так… я римами грішу
і знов пишу… пишу… пишу…


Рецензии