Олександра Ластоверова. Гусениця

«Намалюй гусеницю», – їм сказали.
І вони малюють:
Ваня – зелену, волохату, що жує лист.
А Богдан – ту, яка в танка.
«Намалюй літак» – Ваня малює пасажирський,
А Богдан – той, з якого знаряди.
І метро у Вані з потягами, а у Богдана без.
Тільки небо однаково блакитне.
І під цім намальованим небом живемо ми.

Я бачу: замет, що тане, біля будинку,
Тінь од стовпа, горобця на гілці.
Це можна бачити.
А те, що намалював Богдан, – під нашим шматком неба не можна.
А він малює й малює,
Хоч гопки скачи,
Та складає паперові літаки.
Коли вони прилітають сюди,
Тут кажуть, що він усе вигадав.
Тим часом, гусениці танка жують будинок.
Намальоване небо рветься на прапори.

Я бачу: струмки, хрустку крайку криги.
У струмках буденно купаються горобці.
Немов нічого не відбувається там,
Під іншим шматком неба.
Ваня клеїть пролісок на траву з кольорового картону.

Милий Богдане, якщо виростеш,
Стань льотчиком або машиністом.