Бiля нiг з'явилась Роза,
Нiжна, лагiдна, як проза.
Мов кохання загубили,
Мов кричить вона вiднинi.
Я твоя тепер, коханний,
Не зважай, вiзьми, як диво.
Як свою любов на спомин,
Як для серця сяйва промiнь.
Ти люби, кохай, як завжди,
Ту едину, що с тобою.
Бо вона твоя навiки,
Бережи ii, як Розу.
Хай вона тебе кохаэ,
Все життя любов благаэ.
Не зважай, носи в долонях,
Бережи зеницею ока.
Бо вона росою плаче,
Коли хтось ii покине.
Хай вона щаслива буде,
Хай коханий не забуде.
Хай ii Господь врятуэ,
Та ii красу не згубить.
Цiнувати й доглядати
Будешь ти до схилу вiку.
А вона тобi вiддячить,
Благоухаючи побачить,
Як вам хороше удвох,
Все життя у саду з роз.
Й вiчно вам сiяти разом,
Бути вiрними одразу.
Й до ста рокiв вiри вам,
Та здоровья цiлий храм.
18:43
15.05.2025
Людмила Прохорова
Твоя Роза
© Copyright: Людмила Прохорова 4, 2025
Свидетельство о публикации №125051507721
Свидетельство о публикации №125051507721
Рецензии