Я до сорому звикаю, як звикають до негоди,
До недоброї негоди, од якої тільки бруд.
Сором, ще коли й іспанський, – примха матінки-природи,
У якої завжди поруч Цезар і підступний Брут.
Я в Іспанії не був ще, та, напевне, вже й не буду.
Облетів я і об'їхав сто країн на чужині.
Може, я колись побачу статую найбільшу Будди,
Але саме той – іспанський – сором палахтить в мені.
Намагаюсь забувати про Іспанію і сором –
Заважають «Барселона» ще й «Реал» із тим Мбаппе...
Так і бігає той сором все навколо та по колу,
Хоч сусід відволікає, як за стінкою хропе...
Я до сорому звикаю, як звикають до негоди
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125051506453
Свидетельство о публикации №125051506453
Рецензии