Ангел и фурия - в одном лице

   
   АНГЕЛ І ФУРІЯ -В ОДНОМУ ОБЛИЧЧІ

На Ромео був я схожий
Бо закохалась, як Джульета, вона.
Мов, бурхлива річка весною,
Віддавалась, чарівниця моя.

Втілення ніжноті і доброти -
Лагідно Ангелом звав.
Без сором'язливості, з пристратью,
Віддавалась коханню щодня.

У двох літали на небі,
У темному лісі були,
У теплому морі купались,
В Індії водили слонів...

Гармонійним нашим стосункам
Заздрили, невколо всі нас.
Бо вона, всюди мене цілувала,
Казала, нікому мене не віддасть.

Раптом, лагідна птаха,
Злим Ангелом стала чомусь.
Примхлива, паталогічно ревнива,
Кинула виклик мені.

Умовновсяк, кинула виклик,
На візірець скромності своїй...
Другого Ромео вона полюбила
Справжньою фурією, стала до мене, вмить.

Докорів совісти не знала
Бурхлива пристрасть, затемнила все...
Всепоглинаюче не довге щастя
І той теплий сонячний день.

Але був щасливим я безхмарно
Бо унікальна, чарівністью вона була.
Я не боровся за неї вічайдушно
Пам'ятати буду довго, як в Індії
                водили слона...
Як в Індії водили  слона...
14.05.2025