Уран у 38

який чудовий її пупок.
такі витончені виїмки знаходиш у свічках
або на стовбурах вишень - місце, де оголилася кістка,
відмерла стара гілка чи передумала народжуватися нова.
вузькі джинси - коли розвішує їх на стільці -
схожі на картонні циліндри всередині рулонів.
босоніжки на високих підборах -
жилаві цариці-скорпіонки
з виводком жал, пофарбованих чорно-червоним.
і головне - очі. очі... там завжди
мріють і пливуть зеленувато-сірі світанки
інопланетні,
або згасають бурштиново-перлинні заходи сонця
безлюдні.
таємнича планета, і життя - розумного, хижого -
на ній немає,
або воно спритно ховається від мене
за межами повік, за туманами й озерами.
інколи промайне плямистий як леопард монстр пристрасті,
наче перед об'єктивом дискавері,
але відволікають пильно-шовкові хмари,
темне пульсуюче сонце.
її краса чуйна й тепла - ніби трон із підігрівом
або електричний стілець
з подушечкою від геморою.
турботлива красуня,
не трепанована зубчастою самозакоханістю, -
це рідкість: так діамант у каблучці
щиро переживає, якщо ти порізався
під час гоління. хто ж її створив,
подарував мені?
усі речі в домі пахнуть ароматним затишком,
і навіть прасувальна дошка - короткозоре пташеня птеродактиля -
дивиться на мене великодушно.
а чому б і ні?
у мені накопичилося так багато любові - як радію у засіках
миролюбного диктатора.
пора вже влаштувати невеликий термоядерний вибух
сімейного щастя.







* автор  Дмитро Близнюк
* літературний редактор Марічка Сташко

/вірші 2017-2021 років, автопереклад/