Андрей Королёв. Рецензия
Либонь без блискавки усе,
Ну - так... дощу не вистачало...
Геть вітерець хмаркИ несе
Десь до нагірного причала.
Ген-ген блукаючий струмок
Росою хмар підживить вОди.
Там ранок від туману змок,
Життям наповнивши природу.
І прогайне стрімкий потік
РуслОм, що ляже на рівнИну.
Де степ поїтиме повІк,
Усе, що прагне його плИну.
І те, що світ подарував
У власність БОЖОГО народу,
Спрямоване для добрих справ,
Усім, закоханим в природу.
Спішу вклонитися струмку,
Попити чистої водиці,
Що здавна падає в рікУ,
І там ховає таємниці
Лугів зелених, спів пташні,
Джерел холодних чИсті вОди,
Лісів у пишному вбранні
Та УКРАЇНИ ніжну вроду.
Ще ні однісінький прочитаний вірш не спромігся тихцем прошмигнути повз мою свідомість та розчинитись непоміченим моїм прискіпливим сприйняттям вартісного змісту та вИкладу Вашого зАдуму. Можливо мій відгук не вельми достеменно висвітлює тему Вашого твору. Але тут є більше: тут є роздуми, настрій та асоціації від вражень, що просто потком огорнули моє бажання відповісти на трепетний душевний твір українською мовою. Радий, що, як і раніше здатний надихатись Вашою творчістю та рефлексувати на... РОЗУМНЕ, ДОБРЕ, ВІЧНЕ... Просто РЕСПЕКТ!!!
З незмінною повагою та теплом
Ваш Андрій Корольов
Андрей Королёв 7 12.05.2025 23:36 •
Свидетельство о публикации №125051307338