Жахіть війни ми бачимо привидИ,
і гірко сльози ллє моя душа,
ідуть дощі-це плачуть краєвиди
я ж про журбу пишу цього вірша.
Моя душа щодня на дрібки рветься,
хоч в світі ще багато є лайна,
журба і сум завжди у моїм серці,
четвертий рік вже точиться війна.
Хай читачі за все мене пробачать
суцвіття плачуть китиці рясні
моя душа також із ними плаче
і через це не радий я весні.
Вже звіддаля я мир стабільний бачу
та тільки щось шумить весняний ліс,
разОм з дощем такОж я гірко плачу,
як плачуть стовбури білих беріз.
травень 2025
О.Чубенко-Карпусь
Жах ть в йни ми бачимо привидИ
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125051204995
Свидетельство о публикации №125051204995
Рецензии