про тяму та марення

Я зневажав, як міг завидливих,
коли кохавсь на одрі трав,
і я палав, як пал у тиглеві,
і гореч брагою втуляв.
Я чув - закінчиться  кончинами
все, без причини, як дощі,
і тямив тямою тваринною,
і марилось мені, що ні.
світлина: фрагмент роботи Федіра Кричевського


Рецензии