Воєнні грози
Воєнні грози не стихають,
Здіймають горя буруни,
Людей безжалісно вбивають,
Гримлять зимою й восени.
Не чути в гуркотінні криків,
Смертельних стогонів і слів,
Душа здригається від зблисків,
Від сліз убитих горем вдів.
Уся планета пахне димом,
Розносить вітер лиха гар,
А смерть з ракет злітає джином
І розсипає зерна чвар.
Обпалені грозою душі
Летять, немовби журавлі,
А верховоди доль байдужі,
Як чорні хмари мовчазні…
Воeннi грози
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125051106830
Свидетельство о публикации №125051106830
Рецензии