Неiснуючий свiт
Фантастичний, примарний, уявний,
Наче сакури цвіт,
Він затишний такий і прекрасний.
Де поділося все?
Меланхолія стала буксиром,
Тягне, ниє, гуде,
Рветься в душу незваним кумиром.
Намальований світ –
Несвідоме наївне маріння,
Нереальний політ
І надія на миті прозріння.
Бачу гори в диму,
Сподівань уразливу руїну…
Де і хто я? Чому
Чую тільки мольбу безнадійну?..
Ефемерні скарби
Розлетілись подібно до цвіту,
Намагаюсь знайти
Хоч уламки міфічного світу…
Свидетельство о публикации №125051106769