Очі карі, глубокі, тьмяні…
Ніби обрій за крок до безодні,
Потонув в них тієї весни,
А знайшли мене тільки сьогодні.
Я мовчу, мені б треба спитать…
Але поруч нікого немає,
Ось записка: - « зустрінемось в 5 ть »
Як веселка на сонечку грає.
Дивно так… Ніби пам;ять мою…
Розчепило на атоми ; зранку,
В тій весні коли душу твою,
В перший раз я зустрів на світанку.
Закриваю я очі свої,
І ось знову в них сміх твій лунає,
— Ну ж бо, досить… тобі час іти…
Нас с тобою вже тута немає.
А куди?
Але голос зникає.
Очi карi, глубокi, тьмянi
© Copyright: Алексей Ребенок, 2025
Свидетельство о публикации №125051007553
Свидетельство о публикации №125051007553
Рецензии
Добридень, Алексий! Гарна поэзия. Дякую! Дывлюсь що нема других откликов.
Вл.Шилин 31.07.2025 12:55 • Заявить о нарушении
Вл.Шилин 31.07.2025 12:55 • Заявить о нарушении